Вивчено адсорбацію саліцилової, ацетилсаліцилової, аскорбінової, нікотинової кислот на мідному електроді в катодній області потенціалів. Показано, що залежно від потенціалу електрода досліджені кислоти адсорбуються у вигляді аніонів або нейтральних молекул. Встановлено особливості процесу адсорбції, пов'язані з будовою та ступенем дисоціації кислот, а також присутністю в розчині кисню.

З використанням методу п'єзокварцевого зважування досліджено взаємодію біядерних комплексів нікелю та паладію з парами води. Встановлено, що дані сполуки можуть бути використані як активні покриття порогових пристроїв, які генерують аналітичний сигнал за невисоких значень відносної вологості середовища.

Узагальнено літературні та власні дані автора з калориметричних і хроматографічних теплот сорбції води, метанолу, оксиду вуглецю, аміаку та деяких інших полярних речовин на широкому колі адсорбентів: графітованій сажі та активних вуглях, кремнеземі та оксиді алюмінію, шаруватих силікатах, синтетичних і природних цеолітах, мезопористих молекулярних ситах. Результати проаналізовано з позицій енергетичної стехіометрії. Показано важливість такого підходу для розвитку науки про поверхневі явища й адсорбцію.

Встановлено, що реакція солей амінокислот з 4-нітрофенілацетатом у системі тверда фаза/органічний розчинник під час каталізу краун-ефірами та четвертинними онієвими солями може здійснюватися як на поверхні поділу фаз, так і в органічній фазі залежно від природи учасників міжфазно-каталітичного процесу.

Методами циклічної вольтамперометрії та ротаційного дискового електрода з кільцем досліджено процеси електрохімічного відновлення бензо- і нафтохінонів за присутності та за відсутності кисню. Показано можливість використання одержаних даних для оцінки реакційної здатності хінонів у відношенні до аніон-радикала кисню.

Синтезовано силікатні та алюмосилікатні цеоліти типу VPI-8 з широким діапазоном співвідношення атомів Si і Al. Показано, що введення алюмінію в цеолітну гратку супроводжується переходом тетраедричної сингонії в орторомбічну зі збереженням первинної архітектури каркаса, а також збільшенням сорбційної ємності та характеристичної енергії адсорбції метанолу і гексану.

Знайдено збільшення фотопровідності і гасильної дії зовнішнього електричного поля на фотолюмінесценцію допованих плівок полі-N-епоксипропілкарбазолу при заміні ціанінових барвників з одним хромофором на відповідні бісціаніни. Зроблено висновок, що при такій заміні барвників зростає фотогенерація триплетних електронно-діркових пар, дисоціація яких і визначає фотопровідність.

Встановлено, що термічний розклад гексаціанідних комплексів перехідних металів, капсульованих у великих порожнинах фожазиту, відбувається за гідролітичним механізмом, на відміну від масивних аналогів. Показано, що склад газоподібних продуктів термічного розкладу визначається особливостями локалізації катіонів різної природи у сполуках включення.

Установлено, що відносний вміст різних станів капсульованої в пористому просторі молекулярних сит типу МСМ-41 з високим вмістом алюмінію рідкокристалічної речовини визначається катіонним складом матриці. Показано можливість збереження рідкокристалічних властивостей речовиною в капсульованому стані.

Для цеолітів з високою гідрофільністю міжфазний перенос води є одним з факторів, що визначають ряд селективності обміну катіонів. Вільна енергія реакцій іонного обміну на цеолітах з низькою гідрофільністю змінюється симбатно величині різниці вільних енергій гідратації катіонів, що обмінюються, і співпадає з нею за знаком незалежно від заряду, природи та об'єму катіонів металів та алкіламонію з причини незначного внеску міжфазного переносу води до вільної енергії реакцій іонного обміну.

Встановлено взаємозв'язок між сорбційно-структурними характеристиками (питомою поверхнею, об'ємами різних видів пор, параметрами мікропористої структури та ін.) різних вуглецевих матеріалів та їх сорбційною ємністю і селективністю по відношенню до хлоридних комплексів радію, паладію, іридію і платини. Обговорено причини знайдених закономірностей.

На прикладі симетричних і несиметричних полікарбоціанінів у полімерних плівках знайдено, що в їх довгохвильових смугах поглинання відбувається перерозподіл інтенсивностей у постійному електричному полі. Показано, що такий перерозподіл закономірно залежить від хімічної будови барвників. Спектральні ефекти інтерпретовано зміною імовірності вібронних переходів внаслідок перерозподілу електронної густини у хромофорі барвника в зовнішньому електричному полі.

Наведено огляд результатів досліджень поверхні високодисперсних оксидів та їх взаємодії з водою та деякими іншими адсорбатами, виконаних з використанням експериментальних (ЯМР, ОС, ЛКС, ТПД тощо) і теоретичних (квантовохімічних тощо) методів.

Встановлено, що надмолекулярні структури лецитину можуть відігравати роль темплату в синтезі мезопористих алюмосилікатів. Показано, що при використанні різних комбінацій лецитину з бромідом цетилтриметиламонію або октадециламіном як темплатних агентів у алюмосилікатній системі можуть бути одержані мезопористі речовини з розміром пор до 100 ангстрем, а також біпористі матеріали.

Показано можливість синтезу мезопористих речовин у силікатній та алюмосилікатній системах у присутності комбінації глюкозооксидази та броміду цетилтриметиламонію. Одержано добре окристалізовані, з високим вмістом алюмінію мезопористі молекулярні сита типу МСМ-41 в алюмосилікатній системі при pH реакційної суміші, близькому до нейтрального.

На основі високодисперсного алюмовмісного кремнезему одержано гранульовані каталізатори з різним вмістом фази H-ZSM-5 (3 - 59 %), які було застосовано для синтезу диметоксиметану (ДММ) з метанолу та формальдегіду. Активність одержаних каталізаторів перевищує активність чистого цеоліту. Знайдено лінійну залежність виходу ДММ від вмісту кислотних центрів Бренстеда в каталізаторах. Запропоновано механізм утворення ДММ за участю кислотних центрів поверхні.

На прикладі катіонних тіакарбоціанінів знайдено, що гасіння їх фотолюмінесценції у фотопровідних плівках полі-N-епоксипропілкарбазолу під дією зовнішнього електричного поля підсилюється зі збільшенням структурної жорсткості молекул барвників. Гасіння люмінесценції цих плівок підсилюється також у разі зменшення довжини хвилі світла збудження. Запропоновано кінетичну модель спостережуваних ефектів, у якій враховується можливість прискорення синглет-триплетної конверсії у фотогенерованих електронно-діркових парах за механізмом спін-гратової релаксації.

Вивчено вплив термохімічної обробки антрациту, що включає його окиснення, імпрегнування розчином сполуки лужного металу та прожарювання в атмосфері інертного газу, на процес подальшого активування матеріалу водяною парою. Показано, що для підготовленого таким чином антрациту відзначається істотна інтенсифікація кінцевої стадії - одержання активованого вугілля: збільшення (майже в 3 рази) швидкості активування (обгару) антрациту та оптимальніший перебіг процесу пороутворення у порівнянні з технологією його прямого активування водяною парою.

Вивчено каталітичні властивості Cu/ZSM-5 і Cu/еріоніту в реакції окиснення монооксиду вуглецю. Показано, що досліджені каталізатори, які попередньо оброблено у струмі водню, мають більш високу каталітичну активність у порівнянні з вихідними мідьвмісними цеолітами. Встановлено, що різницю в каталітичних властивостях одержаних систем обумовлено особливостями стану фіксованих у них катіонів міді.

На першому шаблі ієрархічної класифікації фізіологічно активні речовини розділені на два вихідних класи згідно з їх впливом на основні клітинні сигнальні системи. За допомогою методів квантової хімії, штучного інтелекту та біофізичних підходів показано наявність деяких спільних принципів хімічної будови речовин, об'єднаних у кожному з цих класів.